Початкова сцена фільму «Підкопування» , повільний кадр, що показує світанок у маленькому шведському передмісті, поки район низьких будинків спить свої останні кілька хвилин, можливо, слугує підсумком того, що має відбутися далі. Адже «Підкопування» – це інтимний фільм, де мовчання має навіть більшу вагу, ніж слова.
Однак, не все чітко сказано, і невдовзі з'являється дитячий голос за кадром (прийом, який буде збережено до кінця). Цим дитиною є Себастьян , хлопчик, якому ще немає дванадцяти, але який вже має певні екзистенційні турботи. Серед пустощів та ігор, які, здається, не задовольняють його неспокійну душу, Себастьян служитиме провідником у цьому маленькому містечку, водночас створюючи портрет трьох сусідів, кожен з яких настільки поглинутий своїм світом, що не помічає майже маргінальної пасивності, яка їх об'єднує.
Як і Себастьян , ці троє персонажів ніби застрягли в місці, де час зупинився, і де важко уявити життя за межами густого лісу, що оточує околиці . Ці три душі — Джиммі , молодий батько-одинак, який безцільно блукає зі своєю дитиною; Андерс , не по собі розвинений підприємець, якого Себастьян представляє як протилежність Джиммі ( хоча пізніше ми виявляємо, що між ними більше спільного, ніж відмінностей); та Міша , самотня іммігрантка, яка прибула до Швеції багато років тому, маючи намір тимчасово працювати, але зрештою оселилася там.
Четверо, кожен по-своєму, є самотніми істотами, вільними духами, які ніколи не адаптуються до спільного існування, яке мало що може запропонувати. Усі вони знаходять у лісі (і на самоті) втечу, шанс втекти від стількох ментальних обмежень та гнітючих очікувань, що на них покладаються. Сповнений зворушливою атмосферою, іноді супроводжуваний навколишнім звуком, іноді емоційною музикою, що огортає та підсилює сцени, найпереконливіший аспект « Норювання» полягає в невинному погляді маленького хлопчика, який, сам того не бажаючи, примудряється передати більше, ніж будь-який дорослий.
Хоча фільм місцями схиляється до урочистості, певний меланхолійний ліризм не дає « Закопуванню» впасти в яму, з якої його буде важко вибратися, хоча зрозуміло, що це фільм не для всіх глядачів. Звичайно, за головними героями стоять такі повсякденні та буденні проблеми, як батьківство, маргіналізація, незалежність, невдоволення, самотність та мрії.
Варто зазначити, що режисурою, сценарієм, монтажем та операторською роботою займалися Хенрік Гельстрьом та Фредрік Венцель, шведський дует, який мав можливість представити цей дебютний повнометражний фільм на Берлінале кілька років тому . Крім того, Гельстрьома запросили до складу журі міжнародного конкурсу фестивалю, і він навіть залишався після деяких показів, щоб відповісти на запитання глядачів.