Іспанський культурний світ у жалобі. Віктор Койот, один із найрізноманітніших митців незалежної сцени , помер цього четверга, 13 серпня, у віці 68 років. Музикант, карикатурист, ілюстратор та письменник перебував у провінції Сеговія, куди він вирушив напередодні, щоб спостерігати сонячне затемнення. За даними служб екстреної допомоги, його знайшли напівпритомним біля велосипеда в місті Маруган, на проспекті Сьєте Фуентес. Незважаючи на швидке розгортання медичного гелікоптера Sacyl та Цивільної гвардії, нічого не вдалося зробити, щоб врятувати його життя.
Віктор Апарісіо Абундансія, справжнє ім'я художника, народився в Туї (Понтеведра) у 1958 році. Він понад чотири десятиліття присвятив дослідженню меж між музикою, коміксами, кіно та образотворчим мистецтвом. Його смерть спричинила глибокий шок у культурному секторі , який пам'ятає його як піонера у поєднанні року з латиноамериканськими ритмами та як невгамовний розум, який ніколи не припиняв творити.
Життя, присвячене мистецтву
Віктор Койот переїхав до Мадрида наприкінці 1970-х років, щоб вивчати образотворче мистецтво, хоча раніше він почав здобувати ступінь з психології. У столиці він поєднував навчання з живописом та графічним дизайном , виставляючись у галереях, таких як відома Buades. Його робота як ілюстратора та художника коміксів призвела до співпраці з такими журналами, як Madriz, де він залишив незабутній слід. Пізніше його графічні роботи поширилися на такі видання, як El ojo crítico, Mr. Brain та M21 Magazine.
Митець завжди виявляв особливий інтерес до культурних проявів Латинської Америки. Ця цікавість відображалася в його музиці та творах , таких як історія, в якій він розповідав, як венесуельська богиня Марія Ліонса з'явилася йому уві сні, щоб заохотити його включити карибські звуки у свої композиції. Цей анекдот, поширений у кількох інтерв'ю, ілюструє його розуміння мистецтва як мосту між, здавалося б, далекими світами.
Музична кар'єра
У 1979 році Койот заснував гурт Los Coyotes, який починався як панкабілі та рок-н-рольний проект. Гурт став одним із найунікальніших у Movida Madrileña , хоча завжди зберігав свою власну самобутню ідентичність. З такими піснями, як «300 Kilos» та «Esta Noche Me Voy a Bailar», Los Coyotes еволюціонували до латиноамериканського рок-звучання, яке проклало шлях для інших гуртів, таких як Radio Futura. Їхній перший альбом «Mujer y Sentimiento» (1985) вважається ключовим твором для розуміння злиття жанрів в Іспанії.
Після розпаду групи на початку дев'яностих Віктор Койот розпочав сольну кар'єру, продовжуючи експериментувати. Такі альбоми, як «Lo bueno, dentro» (1995) та «Las Comarcales» (2020), демонструють його універсальність , вплив якої варіюється від бразильської музики до електроніки. Його пісня «Jaguarundi» стала лейтмотивом велогонки Vuelta a España у 1995 році. Він також співпрацював з галісійською дитячою програмою Xabarín Club, де заспівав «Pode ser vestido de astronauta gafapasta» («Я міг би бути одягнений як чотириокий астронавт»), пісню, яка визначила ціле покоління.
Графічна та аудіовізуальна спадщина
Найменш відомим аспектом кар'єри Віктора Койота була його робота в кіно та на телебаченні. Він знімався у таких фільмах, як «Зв'яжи мене! Зв'яжи мене!» Педро Альмодовара , а також працював художником-реквізитором у постановках Алекса де ла Іглесіа. В останні роки він написав музику та створив анімаційні вступні сцени для серіалу «Poquita fe», який транслювався на Movistar Plus+. Його робота режисером-документалістом призвела до того, що він зняв три фільми про іспано-португальський кордон вздовж річки Міньо.
Художник також відзначився у світі коміксів та графічних романів. У 2024 році він опублікував «El cóndor y la caníbal» («Кондор і людожер»), роботу, спільно видану Музеєм Тіссен-Борнеміса та Astiberri, яка досліджувала колоніальну історію. Він також залишив після себе спадщину плакатів, обкладинок альбомів та фресок, що свідчать про його безмежну творчість. Його останній альбом, «El propio» («Його власний»), був збіркою, яку він представив у клубі El Sol у Мадриді на початку цього року.
Новина про його смерть викликала хвилю реакцій у соціальних мережах. Особистості зі світу музики та ілюстрації, такі як Дієго А. Манріке та Карлос Азагра, віддали йому шану . Кінофестиваль «Cans», який у травні нагородив його «Срібним шимпіном», висловив своє занепокоєння. Видавництво «Astiberri» також оплакало його смерть. «Віктор Койот» залишає порожнечу, яку буде важко заповнити, але його творчість залишиться свідченням життя, присвяченого мистецтву в усіх його формах.